• Переваги теплої підлоги
• Водяна тепла підлога від центрального опалення
• Водяна тепла ппідлога від індівідуального опалення
• Як зробити монтаж водяної теплої підлоги
• Підключення теплої підлоги від джерела тепла
• Водяна тепла підлога від батареї

У цій статті ми розглянемо, як зробити теплу підлогу у квартирі, тому що дана система показала свою практичність та ефективність, як основне опалення у приватних будинках та промислових об'єктах.

Для початку розглянемо, що є водяною теплою підлогою. На відміну від радіаторних систем опалення, системи водяного підлогового (або панельного, поверхневого, випромінюючого) використовують для обігріву плоскі поверхні внутрішніх конструкцій – підлогу, стелю або стіни. При цьому сама стяжка підлоги є елементом, що розподіляє тепло по всій своїй поверхні. Отримуючи тепло від труб, прокладених безпосередньо всередині конструкцій, поверхні, що нагріваються, дозволяють отримати рівномірне нагрівання і досягти максимально комфортних умов внаслідок відсутності такого явища, як холодна підлога і стіни, які завжди присутні при використанні радіаторів опалення.

Така конструкція обігріву дає наступні переваги:

• значно економиться простір через відсутність радіаторів на стінах
• покращується естетика приміщень завдяки прихованому розташуванню всіх компонентів
• досягаються оптимальні санітарно-гігієнічні умови (чистіші приміщення внаслідок зменшення циркуляції пилу, а за рахунок регулювання температури поверхонь, що нагріваються, не «пересушується повітря», покращується природна вентиляція і внутрішній клімат)
• оскільки в системі використовується теплоносій з низькою температурою (за нормами СНіП не більше 55 ° C) значно знижуються витрати на енергоносії

Таким чином водяна тепла підлога у квартирі – це сучасне енергозберігаюче та економічно вигідне рішення обігріву приміщень.

Водяна тепла підлога від центрального опалення.

Є безліч тверджень, чому не можна використовувати теплу підлогу від центрального опалення - це затоплення сусідів (оскільки труби будуть прокладені в підлозі), зменшення температури в прилеглих квартирах, теплове навантаження на весь будинок та ін. Звернемося до будівельних норм, щоб відповісти на питання - чи можна робити водяну теплу підлогу в квартирі.

Насправді у нормативних актах (СНіП, ДБН чи Житловий кодекс України) немає прямої заборони на монтаж теплої підлоги. Будівельні норми свідчать, що має бути організовано рівномірне нагрівання повітря приміщень і забезпечена гідравлічна та теплова стійкість, а нагрівальні елементи системи повинні компенсувати тепловтрати, що виникають. А відхилення в розрахункових втратах тиску та температури повинні бути в допустимих нормах (це стосується як однотрубних систем у старих будинках, так і сучасних двотрубних систем у новобудовах) (СНіП 3.17, ДБН 6.3.10, 6.4.7.9). Так як врізання водяної теплої підлоги передбачає зміни технічних параметрів (це і тепловий режим і гідравлічні характеристики) пункт 6.3.11 ДБН говорить, що при заміні елементів системи необхідно перерахувати і врахувати нові характеристики, що з'явилися. Таким чином (це вказується і у статті 152 Житлового Кодексу України) необхідно узгодити та затвердити всі зміни, що вносяться до інженерних систем.

Окремо слід зазначити, чи буде можливість затоплення сусідів, тому що труби водяної теплої підлоги прокладаються безпосередньо в стяжці. Пункт ДБН 6.6.5 чітко вказує, що полімерні труби, а труби теплої підлоги саме поліетиленові, можна замонолічувати в будівельні конструкції за умови, що розрахунковий термін експлуатації таких елементів 40 років і більше. Так само у нових доповненнях (таблиці П.1 та С.1) регламентуються термін служби, експлуатаційні характеристики та температурний режим водяної теплої підлоги.

Водяна тепла підлога від індивідуального опалення

Згідно з новими вимогами з енергоефективності багато багатоквартирних будинків спочатку проектуються з автономним опаленням, а власники старих будинків з існуючим централізованим можуть у приватному порядку, оформивши всю необхідну документацію, а також встановити індивідуальне опалення. У такому випадку обігрів окремого приміщення не впливає на загальну систему, і застосовувати теплу підлогу, як основне опалення в квартирі, доцільно економічно (при правильно підібраному устаткуванні значно зменшуються витрати на енергоносії) та отриманий тепловий комфорт значно відрізняється від застосування звичайних радіаторів.  

Як проводиться монтаж водяної теплої підлоги

Незалежно від джерела опалення для підключення системи водяної теплої підлоги у квартирі необхідно провести такі роботи:

1. На плитах перекриття або чорнової стяжки необхідно зробити гідроізоляцію. Це може бути поліетиленова плівка або спеціальна гідроізоляційна суміш. Гідроізоляція необхідна для того, щоб унеможливити таке явище, як утворення конденсату між теплоізоляційним шаром і основою.

2. Далі укладається шар теплоізоляції. Він необхідний для компенсації тепловтрат вниз, збільшуючи таким чином ефективність опалення підлоги. Застосовуються для теплоізоляції різні пінополістирольні плити, товщина ізолятора може бути 20, 30, 50 або 100 мм, залежно від приміщення, розташованого внизу. Головна умова для теплоізоляційних матеріалів – це достатня міцність, що забезпечує витримати навантаження від ваги стяжки.

Слід звернути увагу, що в деяких випадках (зроблено ремонт або не хочеться збільшувати висоту стяжки) людина задається питанням - чи потрібен теплоізоляційний шар, адже труби можна прокласти в готовому покритті для підлоги, просто зробивши штроби. Необхідно враховувати, що в такому варіанті Ви додатково обігріватимете сусідів, оскільки тепловий потік розподіляється на всі боки.

3. Наступний етап - укладання та фіксація труб теплої підлоги. Щоб отримати максимальний тепловий комфорт від рівномірно нагрітої поверхні підлоги, труби необхідно розкладати таким чином, щоб крок (відстань між трубами) становив 15-20 см. У місцях великих тепловтрат (поряд із панорамними вікнами, зовнішні стіни) крок зменшується до 7-10 см. Залежно від форми та призначення кімнат застосовують наступні способи розташування труб:

• Змійка. При такому способі необхідно враховувати, що максимальна температура буде на початку контуру, а далі відбуватиметься лінійне зниження температури поверхні, що нагрівається.
• Равлик або спіраль. При такому розташуванні труб поверхня буде прогріта рівномірно по всій площі, також використовується менший метраж труби і гідравлічний опір відповідно знижується на 10-15%.
• Комбінований. Іноді є необхідність з'єднати два способи, наприклад, спочатку змійкою з гарячим теплоносієм проводиться укладання труб уздовж стін, а в середині приміщення труби розміщуються спіраллю.

Який би метод не був обраний, необхідно дотримуватись правила, що довжина одного контуру не повинна перевищувати 100 метрів.

Кріплення труб можна проводити різними способами. Найпростіший - укладається армуюча сітка і до неї за допомогою кабель-стяжок кріпляться труби. Надійно фіксують до теплоізоляційних плит трубу спеціальні якірні або гарпунні скоби. Фіксацію можна проводити вручну або із застосуванням спеціального степлера, який значно прискорює монтаж. Труби можна прокласти в монтажні планки, які мають вже готові осередки з кроком 2,5 см, що значно спрощує монтаж. Застосовуються полімерні панелі з бобишками, що дозволяють укладати труби у прямому напрямку та по діагоналі без будь-яких додаткових кріпильних елементів.

Перед тим як буде зроблена стяжка підлоги (або плита, що безпосередньо гріє) необхідно організувати розділові шви. Такі шви необхідно передбачити у таких випадках:

• у місцях з'єднання підлоги та стін;
• поверхня стяжки понад 30 квадратних метрів,
• співвідношення сторін кімнати більш ніж 2/1,
• конфігурація кімнати має складну, відмінну від прямокутної форми.

Навіщо це необхідно? Під впливом підвищеної температури відбувається теплове розширення елементів, що нагріваються, зокрема стяжки підлоги. Щоб запобігти деформаціям, які можуть виникнути в процесі експлуатації та компенсувати теплове розширення, у конструкції теплої підлоги передбачають розділові або демпферні шви. Для цього застосовується полімерна стрічка, зазвичай шириною 150 мм і товщиною 8-10 мм. Перед заливкою стяжки необхідно всю трубну систему протестувати на герметичність. Як матеріал стяжки водяної теплої підлоги застосовується піщано-цементна суміш з додаванням пластифікатора і скловолоконної фібри, або ж готові суміші для заливання підлоги. Головне, щоб готова стяжка мала міцність до механічних навантажень, мала низьку пористість і мала відмінну теплопровідність.

Варіанти підключення теплої підлоги до джерела тепла

Для підключення трубопроводів (контурів панельного опалення) до теплогенеруючого джерела застосовують такі елементи, як колекторні групи теплої підлоги та терморегулювальне обладнання. Колектори (розподільні гребінки) дозволяють оптимально розподілити та відрегулювати кількість теплоносія по контурах теплої підлоги. А терморегулюючі елементи (клапани та насосно-змішувальні вузли) забезпечують надходження в систему нагрітої води з температурою, необхідною для ефективної роботи опалення підлоги.

Підключення до високотемпературного центрального опалення передбачає зменшення температури теплоносія, що надходить, так як висока температура (вище 55 градусів) неприпустима в системі теплої підлоги. Це можна зробити кількома способами.

Підключення за допомогою триходового змішувального клапана

Змішувальний клапан дозволяє встановити температуру теплоносія у необхідному значенні. Змішування відбувається наступним чином - в один патрубок подається гаряча вода з магістралі, що подає, в інший відбирається охолоджена зі зворотної магістралі (вторинного контуру), в центрі розташована зона змішування, з якої на вихід подається теплоносій потрібної температури. Термостатичний клапан має ручне налаштування, а для автоматичного регулювання встановлюється термостатична головка із накладним датчиком температури. Застосування такого регулювання дозволяє отримати стабільну та коректну температуру теплоносія незалежно від перепадів у системі центрального опалення.

Підключення через насосно-змішувальний вузол

В даному випадку відбувається аналогічний процес, як і із застосуванням змішувального клапана (трьохходовий терморегулюючий клапан входить до комплекту). Відмінність полягає в тому, що змішувальний вузол це готовий модуль, який значно спрощує монтаж і оптимізує робочий простір. Також у насосно-змішувальних модулях передбачені додаткові функції:

• Вбудований байпас дозволяє перепускати теплоносій у первинному контурі, забезпечуючи таким чином постійну витрату теплоносія.
• Запобіжний термостат у разі перевищення температури теплоносія, що подається до системи теплої підлоги, вимикає насос. Таким чином зупиняється циркуляція і не станеться перегрівання опалення підлоги.

Підключення теплої підлоги під час індивідуального опалення. У цьому випадку підключення панельного опалення здійснюється до котла в квартирі, і якщо тепла підлога використовується як основний вид опалення, систему можна підключити безпосередньо до розподільних гребінців. У цьому випадку все регулювання температури можна організувати безпосередньо опалювальним котлом.

Інакше справа відбувається якщо комбінується радіаторне опалення і водяна тепла підлога в будинку. У разі необхідно розділити систему на дві гілки. Як і при центральному опаленні на систему теплої підлоги встановлюється триходовий змішувальний клапан або застосовується насосно-змішувальний вузол. Схема буде та ж сама.

Водяна тепла підлога від батареї (радіатора опалення)

Іноді виникає необхідність організувати теплу підлогу на невеликих площах, або зробити один-два контури, і виникає питання: чи потрібно застосовувати розподільну гребінку? У цьому випадку є інші рішення для підключення теплої підлоги без колекторних блоків. Для цього застосовуються клапани - RTL або модулі, що вбудовуються в стіну, які мають кілька назв: мультибокс, унібокс, обмежувач температури теплої підлоги. Якщо площа до 10 кв. метрів можна встановити клапан, якщо більше – то монтується унібокс.

Дані елементи працюють в основному зі змін температури води, що циркулює в контурі (зустрічаються моделі у яких регулювання передбачено за температурою повітря, і є комбіновані унібокси з подвійним регулюванням - за температурою теплоносія і додатково повітрям). Клапани обмеження температури теплої підлоги складаються з двох елементів – безпосередньо термостатичний клапан та терморегулятор. При досягненні заданих параметрів терморегулятор починає впливати на клапан, обмежуючи надходження теплоносія. При охолодженні системи опалення підлоги термоголова відпускає клапан, збільшуючи таким чином кількість нагрітої води. Елементи підключення теплої підлоги до батарей опалення монтуються завжди в кінці петлі контуру, що обігрівається.